А теперь – к заявленной в заголовке теме. Побудительным импульсом за нее взяться послужил малозаметный, вроде бы, факт из непрерывного потока информации в Сети: Анна Блех, школьница из Нью-Йорка, получила первую премию за лучшее сочинение на тему Холокоста. Умненькая и трудолюбивая девочка не поленилась полистать старые подшивки главной газеты Америки: «Нью-Йорк таймс». И то, что там обнаружила, стало сенсацией не только для нее, а и для многих читателей: какой ужас! «Ужас» был опубликован, в частности, 2 июля 1942 года на одной из внутренних страниц газеты...

Невідомі досі всі місця масових розстрілів і поховань єврейського населення в районі, але відомо, що у Верхній Даріївці вічний спочинок знайшли майже 900 євреїв, які до цього перебували у окремому кварталі Шполи (за свідченнями очевидців — в районі вулиць Корнійчука, Щедріна, Коцюбинського), у такому собі гетто, що його німці насмішкувато називали «Палестина». Тоді євреїв почали морити голодом, не випускали за межі гетто. Щодня вмирало більше десяти чоловік. А влітку 1942 року євреїв перегнали у ліс і розстріляли.

Итак, отношу ли я себя к представителям Европейского Мира, с его ценностями, с его тяжелой, кровавой историей? И с его настоящим, уютным, комфортабельным, умным. Как-то так получается, что давно умерший Петр Чаадаев мне ближе и понятнее моего современника, московского университетского профессора Дугина. И не так давно умершие солдаты Украинской Повстанческой Армии Дмитро Басараб и Васыль Пидгородецкий, милые мои тюремные друзья, много ближе мне солдата России Гиркина-Стрелкова.

Я ничего не имею против того, чтобы результаты моего мониторинга активно использовались всеми заинтересованными сторонами, однако мне представляется некорректным приписывание моей работы кому-то другому. В конце 2013 г. Ассоциация только была создана, и никакого мониторинга не проводила.  

Зібравшись тут сьогодні, ми нагадуємо Європі та світу про наймасштабнішу трагедію, апокаліпсис ХХ століття — про Голокост, про всі його жертви. Так само і про всі десятки мільйонів жертв Другої світової, спричиненої імперським божевіллям, агресивним націоналізмом та ксенофобією.

Лідери багатьох країн, серед яких і Президент України Порошенко, а також десятки тисяч людей приїхали до Освенцима, аби вшанувати пам’ять закатованих нацистами людей. У концтаборі Аушвіц-Біркенау, який існував з кінця травня 1940 до січня 1945, за різними оцінками, було знищено від 1,1 до 1,6 мільйона людей. Значну частину з них становили євреї…Лідери багатьох країн, серед яких і Президент України Порошенко, а також десятки тисяч людей приїхали до Освенцима, аби вшанувати пам’ять закатованих нацистами людей. У концтаборі Аушвіц-Біркенау, який існував з кінця травня 1940 до січня 1945, за різними оцінками, було знищено від 1,1 до 1,6 мільйона людей. Значну частину з них становили євреї…

Ежегодно 27 января во всем мире отмечают день памяти жертв Холокоста. В Черновцах традиционно у стены плача на еврейском кладбище дети, внуки и правнуки узников концлагерей проводили поминальную панихиду. Именно 27 января 1945 года Советские войска освободили узников крупнейшего нацистского лагеря смерти Аушвиц, более известного как Освенцим.

Какие пути решения "еврейского вопроса" рассматривались в РСХА? Какие функции в лагерях смерти выполняли зондеркоманды? Как были сохранены и обнаружены свидетельства участников таких спецкоманд? Об этом рассказывает доктор географических наук Павел Полян.

Свыше 250 человек собрались вечером в понедельник, 26 января, у российского посольства в Тель-Авиве, на митинг в поддержку украинской летчицы Надежды Савченко, которую прокуратура РФ обвиняет в причастности к гибели двух российских журналистов на востоке Украины

Итальянский художник и правозащитник Александро Паломбо в преддверии 70-ой годовщины освобождения Освенцима изобразил персонажей американского мультсериала «Симпсоны» евреями-узниками этого концлагеря.

Я тоже просто человек — ну, русский вроде, коли Пушкин и кириллица. А в Будапеште стал евреем. Это случилось у памятника «60 пар чугунных сапог». Он хороший: будто люди разулись и шагнули в Дунай. На самом деле их разували насильно. 250 тысяч будапештских евреев — четверть города — убили в Освенциме. Остальных столкнули в реку. Последнее, что они видели из воды, — свою обувь на фоне фантастического парламента. Он похож на истыканный копьями торт. Теперь там памятник.

Питання рецепції катастрофи європейського єврейства, Голокосту, рецепція досвіду існування Третього рейху в його політиці, через яку пройшла Європа, – це питання нерелевантні для сучасної Росії навіть у контексті пам’ятних дат, пов’язаних із перемогою над фашизмом. Вся політика пам’яті, пов’язані з перемогою над фашизмом подається під оглядом прославлення «нашої переможної зброї», при цьому ставиться знак «дорівнює» між Радянським Союзом і Росією, бо як відомо, у війні, з точки зору Путіна, Росія би перемогла і без усяких там Україн.  І це не має нічого спільного з тим, як сприймається досвід війни в Європі. Десять років тому на форумі з приводу 60-десятиліття звільнення «Аушвіцу», Путін виступив з палкою промовою, в якій примудрився жодного разу не вжити ані слова «єврей», ані слова «Голокост», а прославив тільки російського солдата-визволителя. Це аж ніяк не вписується у картину сприйняття і переосмислення уроків минулого і злочинами нацистів у Європі, тому Путіну нема що робити в «Аушвіці» зараз.

– В конфликте между Украиной и Россией, как с той, так и с другой стороны, воюет немало представителей националистических группировок. Среди тех и других есть не просто евреи, но граждане Израиля. Как вы полагаете, происходит ли из‑за этого переоценка взглядов на антисемитизм и Холокост?
– В украинской нацио­налистической среде отчетливо заметен тренд на «юдофилию» и отказ от антисемитизма. У российских правых радикалов, особенно втянутых в конфликт, наоборот, антисемитские чувства усиливаются. Обе тенденции связаны как с особенностями украинской ситуации, так и с мифологией. В качестве хрестоматийного реального примера украинско‑еврейской солидарности можно упомянуть случай Игоря Коломойского,

Пам'ять про невинно убієнних за ознаками національної, етнічної, расової, культурної, релігійної приналежності демонструє рішучість міжнародної спільноти ніколи більше не допустити повторення страшних злочинів, спричинених ксенофобією, расизмом, тоталітарними ідеологіями.
У єдності з вільним світом Україна стоятиме па сторожі гуманізму, свободи та демократії.
Як Президент України я робитиму все, щоб найвищі суспільні цінності шанувалися, а мир і злагода на основі взаєморозуміння завжди панували на нашій українській землі.

Сьогодні також хотів би особливо відзначити роботу Єврейського форуму України з підтримки єврейської культури, освіти, традицій та розвитку єврейських громад в Україні. Дякую організаторам меморіального вечора «Шість мільйонів сердець», проведення якого є важливим для збереження історичної пам’яті про Голокост.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто з ризиком для свого власного життя рятував приречених на смерть, і вклоняємося тим, хто ціною свого подвигу звільнив тисячі в’язнів нацистських концтаборів, вшановуємо тих, хто в нелюдських умовах вижив і доніс до нас страшну правду про те, до чого веде ідеологія, побудована на ідеях ненависті та фанатизму, зверхності однієї нації над іншими.

Ми рішуче засуджуємо усі злочини проти єврейського народу, усі випадки антисемітизму, геноциду, міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі.

27 січня Україна разом з усім світом відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, запроваджений рішенням Генеральної асамблеї ООН. Саме в цей день бійці Першого Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті «Аушвіц» поблизу польського міста Освенцим.

В Киевском Доме актера состоялся Мемориальный вечер, посвященный Международному дню памяти жертв Холокоста, он был приурочен к 70-летию освобождения концлагеря Аушвиц-Биркенау (Освенцим), где погибло более 1 млн европейских евреев. На вечере памяти присутствовали представители Правительства Украины, руководители министерств, главы 20 дипломатических представительств, народные депутаты Украины, религиозные и общественные деятели, журналисты.

Ваад Украины глубоко скорбит о безвременной кончине Бывшего председателя правления еврейской общины Полтавской области, бизнесмена и мецената, ученого и общественного деятеля, члена Союза журналистов Украины, одного из наиболее эрудированных людей страны Анатолия Моисеевича Мучника.

Религиозное Объединение Общин Прогрессивного Иудаизма Украины с глубоким прискорбием сообщает, что 24 января 2015 года после тяжелой болезни ушел из жизни Анатолий Моисеевич Мучник.