Студия "Лимонад" он-лайн

Программа работы студии включает проведение он-лайн лекций, презентаций, концертов и интервью.
Видео лекций по ссылке

 
 

На бывшем кладбище в районе Бабьего Яра началось строительство

 

 

 
 

Сергій Гірік – Необхідної кількості фахівців з юдаїки в Україні немає і ще довго не буде

Вступна кампанія 2020 року – особлива. Ще ніколи в історії свого існування університети світу не проводили весь навчальний процес в он-лайн просторі, не проводили он-лайн набір студентів, не проводили он-лайн літні практики.

Не залишилася осторонь і Магістерська програма з юдаїки НаУКМА.

Сьогодні Магістерська програма з юдаїки НаУКМА також проводить набір студентів на перший курс.

Редакція сайту Вааду України звернулась до керівників та викладачів з питаннями про сучасне та майбутнє програми.

Ми розмовляємо із заступником керівника програми, кандидатом історичних наук, старшим викладачем магістерської програми з юдаїки в НаУКМА Сергієм Гіріком.

 

 

 Пане Сергію, чому варто вивчати юдаїку в Україні?

Передусім, у разі коли людина планує працювати в академічній сфері, саме єврейська тематика є дуже перспективною через те, що в Україні зберігається величезна кількість документів, пов’язаних з єврейською історією. Великі колекції матеріалів з юдаїки зберігаються в центральних та регіональних архівах, в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Це великий фонд, який входить до трьох найбільших колекцій з юдаїки у світі, поряд з колекцією Національної бібліотеки Ізраїлю. Для того, щоб це опрацьовувати і впроваджувати в науковий обіг, необхідна та кількість фахівців з юдаїки, яких на цей момент в Україні немає і ще довго не буде, навіть якщо існуватиме більше як одна навчальна програма.

Для тих, хто не планує працювати в академічній сфері, отримання знань про етнічну і релігійну групу, яка проживала і проживає поряд з неєврейською більшістю населення впродовж сотень років, дозволить більш глибоко розуміти та аналізувати як сьогоденну ситуацію міжетнічних відносин в Україні, так і певні історичні процеси.

 

Які предмети Ви викладаєте на програмі? В чому їх особливість?

Я викладаю три курси: «Історія євреїв України», «Українсько-єврейські взаємини у ХХ столітті» та «Історія антисемітизму і Голокосту».

Курс історії євреїв України охоплює історію єврейських громад на території України в сучасних кордонах, починаючи від перших звісток про існування євреїв на українських землях, від античності до Першої світової війни.

Курс українсько-єврейських взаємин у ХХ столітті тематично продовжує перший курс, у ньому ми зі студентами аналізуємо існування умов, в яких опинялися євреї на теренах сучасної України з часів Першої світової війни і до сьогодення.

«Історія антисемітизму і Голокосту» – це курс, який починається появою явища модерного антисемітизму – нетерпимості до євреїв, яка ґрунтувалася не на релігійних постулатах, а нетерпимості до них як до етнічної групи, і формування двох його різновидів – економічного і расового. На цьому курсі ми аналізуємо, яким чином розвиток цієї концепції призвів до Голокосту, а також динаміку розвитку антисемітизму після нього.

 

Які особливості викладання в Києво-Могилянській академії порівняно з іншими вишами?

Мені не доводилося викладати в інших вишах, я там лише навчався. Загалом, принципи ті ж самі – ті самі лекції та семінари. Можливо, процес більш інтерактивний, під час лекцій я завжди намагаюсь більше контактувати із студентами, але не думаю, що це щось унікальне, чого немає в інших навчальних закладах. Все ж таки у нас єдина університетська програма.

 

З якими складнощами Ви зіткнулися при переході на дистанційний режим у зв’язку з карантином? Як Ви вирішили проблеми?

– Мені особисто було не надто складно, адже я практично закінчував курс, і мені залишалось провести кілька семінарських занять (у Києво-Могилянській академії три семестри, і весняний закінчується у квітні). Мені не доводилося читати лекції он-лайн і контролювати присутність студентів, а виконувати завдання дистанційно студентам набагато простіше, ніж засвоювати лекційний матеріал у такий спосіб.

Складніше було приймати залік, адже зазвичай я приймаю його в письмовому вигляді, а в дистанційному режимі неможливо оцінити роботу, тому що, теоретично, студент може списати. Тому довелося приймати залік усно, через Skype, щоб я бачив, як студент готується і як відповідає. Тому замість однієї пари, яка виділяється на залік, процес розтягнувся по годині на студента, яких було п’ять, – це було досить складно.

 

Аліна Шененко для сайту Вааду України